Перекладаю зараз книжку, про яку можу сказати (за умовами договору) лише те, що закохуюся в неї з кожним словом.

І в ній є моє улюблене, про слова. І їхню силу.

1. Кожне слово має своє силове поле. Воно як магніт притягує до себе
результати. Хороші слова – хороше. Погані слова – погане.

2. Мова ненависті існує. Вона перетворює звичних людей у солдатів ненависті. І нею користуються значно частіше, ніж мовою любові.

3. На противагу мові “не-можу” існує мова “можу”.

До мови “не-можу” вдаються жертви, які цілком аргументувано пояснюють, чому не можуть досягнути, перемогти, здобути.

“Можу”-мова – царина героїв. Утім, герої тут – це не обов’язково переможці, але обов’язково ті, хто спробував змогти.

Мова “не-можу” пропонує нам словник виправдань і звинувачень.

Мова “можу” багата на слова, які спонукають до дії і описують отримані результати.

4. Наша мова – найпростіший спосіб самонавіювання.

Те, якими словами ми до себе і про себе говоримо, те ми й отримуємо.

Щоб це перевірити, не чекайте завтра, можете почати самонавіюватися просто зараз.

5. Леся Українка питала у слова, чому воно не твердая криця. І було це запитання риторичне, бо хто хто, а вона силу слова знала.

А Черчилль свого часу без зайвих слів взяв і мобілізував англійську. І відправив її у бій.

Вона виграла війну. Утім, це інша і трохи складніша історія.

Тож пам’ятаймо про силу слова за кожним своїм сказаним і написаним словом.

Бо словом можна вбити, можна зцілити, можна посіяти паніку, можна подарувати надію, можна програти, а можна й виграти війну.

І це анітрохи не метафора.

Image by expresswriters from Pixabay