Категорії Щоденник

2019, дякую і бувай

У передчутті нового року так хочеться нових звершень. І щоб без зайвих падінь.

Але саме падіння – мірило справжньої сили. Піднятися устократ важче, ніж летіти.
2019, я не дякую тобі за падіння. Але дякую, що щоразу давав мені сили піднятися.

Ти не завжди дув у мої вітрила, і вітрила мої не щодня були пурпурові. 2019, я не дякую за те, що ти нещадно шарпав мої вітрила. Але дякую, що дав мені весла і сили гребти.

Твій навігатор не завжди правильно прокладав маршрут, а сигнал і мережа зникали у найпотрібнішу хвилину.
2019, я не дякую тобі, що ти кидав мене напризволяще без компаса і координат на роздоріжжі. Але дякую, шо дав мені сили прокладати, нехай і наосліп, власні нові маршрути.

Я щороку прошу у року нового сил.
І щороку дякую року минулому за надані сили.

Ти був непростий. Але дякую тобі.
Я любила тебе, як могла. Утім, все минає. І ти теж.
Ти зробив усе, що міг. І я – разом з тобою.
Бувай, 2019. Сподіваюся, тобі теж усе сподобалося.

 Image by mohamed Hassan from Pixabay

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *