Інколи думається: чи є сенс лежати в напрямку мети? Коли всі повторюють мотиваційну мантру, що в напрямку мети треба летіти, бігти, йти. А як не можеш того всього, то хоча б лежати.

І знаєте, в лежанні є великий сенс.
Коли лежиш, а не летиш, і не біжиш, і не йдеш в напрямку мети, – починаєш думати. І … передумуєш.

Чимало цілей в нашому житті насправді не наші. Ми думаємо, що нам треба саме це, бо звикли так думати. Або у всіх таке є. Чи всі таке хочуть.

А хто вони – абстрактні всі? Чого конкретно ці абстрактні хочуть? Вони справді хочуть саме такого?

І ти лежиш така втомлена у напрямку мети – язик знеможено звисає з лівого плеча, а серце й досі наздоганяє ноги – і починаєш чути, як під тобою тихо росте трава, а над тобою дзвінко співають пташки.

Лежати в напрямку мети – корисно. Це шанс встати і піти туди, куди треба саме тобі. А не туди, куди треба абстрактним усім. Або куди усі думають, що тобі треба.

Лежіть правильно. Бо лежати так – це розкіш.