Від середньовічних штормів, як причини загибелі одних міст та розквіту інших, аж до вирішального впливу дощу на результат битви під Ватерлоо, та морозів — на хід війни СРСР проти Фінляндії.

Просто і дуже доступно автор пояснює, що сталося з гренландською колонією вікінгів. Наводить цікаві приклади доконтактних знахідок і підштовхує до гіпотез про поодинокі візити туди ірландських монахів раннього Середньовіччя. Вкрапляє родзинки й цікавинки про самотніх моряків, підозріло схожих на інуїтів, біля берегів Шотландії; називає замерзання-розмерзання води навколо Гренландії вікном можливостей для таких подорожей.

Авторський стиль часто спокушає “різати” філери та художні вставки і усушити книжку до конспекту двох-трьох лекцій типу “Супервулканізм і температурні зміни як формотворчий цивілізаційний фактор”.

Втім, таке бажання виникне тільки якщо з основами і заглибинами ви вже знайомі. Бо як земнотворчі хештеги Земля-сніжок, Доггерленд, кембрійський вибух, цикл Бонда і малий льодовиковий період для вас поки нічого не значать — книга Розенлунда якраз може зайти.

Після такого вступу обов’язково захочеться більше про чуму Антоніна і Юстиніана, екстенсивність доколумбового землеробства та його вплив на клімат, залежність темпів цивілізаційного розвитку від форми континенту тощо.

В час, коли “екологією” пояснюють як реальні кліматичні зміни, так і все підряд в пориві зачарування екодетермінізмом — корисно бодай трохи орієнтуватися в темі. І цей есей — перший рівень, що визначить, чи захочететься вам заглибитись в Шивельбуша, Радкау, Даймонда, всі ці пінбол-ефекти і далі по списку прекрасностей, після яких в екодискусії ви не загубитесь, будете підковані, прогресивні, екологічні, зелені няшки.