– Та я майже дописав дві дисертації, – говорив один мій знайомий.
Для мене це було ні про що.
Бо хто дописав бодай одну, в курсі: між “писати” дисертацію і “написати” дисертацію – прірва.
А від “написати” й “захистити” – як від землі до неба, причому пішки і впроголодь.
Дописати майже дві дисертації – це як майже здати на права. Двічі.
Але майже.
У процесі був, але результат нуль.
Утім, здобуття водійського посвідчення й кандидатського диплома у нашій країні має значно більше спільного, ніж мало би мати.
І перше, й друге можна отримати за знання, а можна за гроші. На жаль.
Але так само, як не всі водії купили права, не всі кандидати купили дипломи.
Гаразд, їздити поміж наших водіїв трохи страшно. Так само страшно, як і читати деякі дисертації.
Але це не привід усіх одним мірилом мріяти.
І не привід думати, що це єдина можлива версія водіїв і науковців.
Можна майже дописати дисертацію, чи можна майже здати на права.
Можна тупо купити й те, й інше.
Але і досі можна й перше й друге здобути самотужки.
Справді.
Я перевірила.
І це – єдиний спосіб боротися зі знеціненням.

Image by Yan Wong from Pixabay