Тепер у мене є книжка, яку можна (і бажано) читати дуже вузькому колу осіб. Напишу, кому саме. А ви вже вирішуйте, чи ви до нього належите.

1. Авторам різних текстів.
Не письменникам, а авторам загалом. Бо коли автор поставив у тексті крапку, це означає, що робота над текстом лише починається. І справа не лише в помилках, які можуть в тому тексті бути (якщо ви грамотно пишете, їх може й не бути), а в сприйнятті тексту сторонніми читачами. Бо автору якраз завжди усе зрозуміло і геніально 🙂

2. Установам, які вдаються до послуг літредактора і коректора. Бо, по-перше, вони – різні люди. По-друге, два в одному – не варіант (звісно, можна, але не треба). По-третє, зекономити на редакторі й коректорі – це викинути гроші на вітер, а тоді погано виписаний і невичитаний текст виставити людям на сміх.
Хороші коректори/літ редактори беруть за свою роботу гроші. І правильно роблять. Тож якщо вам обіцяють прочитати 100 сторінок за 100 гривень завтра на ранок – не ведіться. Читати будуть хіба що по діагоналі. Хоча можуть просто погортати.

3. Людям, які хочуть спробувати літ редакторського/коректорського хліба.
Якщо хочете пораду, то знайте: це – фах, а не підробіток. Підробіток коректором – це просто читати тексти, робота коректором – їх вичитувати. А ось літ редактор, це той, хто ще й тонко відчуває різницю між “читати” й “вичитувати”.

4. Усім, кому цікаво зазирнути за лаштунки редакторської справи. Але будьте пильні: вам там може не сподобатися. Бо лаврові вінки дістаються авторам, а ось за помилки б’ють і лають літ редактора і коректора. І нема на те жодної ради.

Не раджу читати цю книжку тим, хто переконаний, що пише від народження і з першого разу геніальні тексті. І тим, хто живе в переконанні, що грамотність автоматично робить їх геніальними авторами. Вам точно не сподобається. Бо літ редактор і коректор – особи, які змушені тикати носом у помилки навіть філологічних богів.

Дякую Таня Кришталовська за те, що не полінувалася і все дуже чесно й щиро написала. “Бути автором” – делікатна, шляхетна, тонка книжка, яка навчає нас усіх не кидатися у літредакторів і коректорів словниками й останньою редакцією українського правопису. А цінувати їхній непомітний, але незамінний і виснажливий труд.