Можливо, ви чули про Етсі. Це міднародний майданчик, де продавці з усього світу продають рукодлілля й так званий вінтаж.
Майданчик американський.
Ціни теж американські.
Розрахунки в доларах.
Що робить Етсі надзвичайно вигідним для продавців з України, а також росії і білорусії. Бо де ще ви продасте, умовно кажучи, плетені шкарпетки чи шарф, за сто американських доларів.
Звісно, це дещо схематичне пояснення, але принцип зрозумілий.
На Етсі не бракує українських магазинів, але ми – крапля в морі, порівняно з російським дрібним бізнесом на майданчику.
До слова, росіяни від початку мали вигідніші фінансові умови, бо в них є PayPal (був), а ми працювали через посередників.
Щоб ви розуміли, Етсі для величезної кількості росіян був джерелом постійного, пристойного прибутку в доларах. Вони там продавали хто плетені шарфики, хто валяних зайчиків, а хто радянські ордени й шапки-вушанки (як вінтаж).
Йдеться про звичайних, “миролюбивих росіян”, ось цих усіх “свєтлих чєлавєчкав”, які нікому не бажають зла, тихо шиють куколок на продаж америкосам.
Щоб потім на зароблені гроші спокійненько відпочивати в пересічних Туреччинах і Єгиптах.
Тривалий час ми були для платформи Етсі своєрідним спільним ринком – ринком України, білорусії і росії. У нас були спільні консультанти, спільна служба підтримки тощо.
А тоді почалася війна.
І тут з’ясувалося, що українські магазини майданчик Етсі автоматично перевів на канікули (якщо хтось хоче й може вести бізнес зараз, то будь ласка, майданчик не заперечує), і на знак підтримки України погасив усі платежі українських продавців за лютий (торгівля на Етсі не безплатна).
І понеслося.
Росіяни не лише не зрозуміли, за що українцям така шара.
Мирні руські рукодільниці і вінтажниці не один день сходили піною у доказах, що до війни не мають жодного стосунку, і що вони – звичайні мирні росіяни, які нікого не чіпають.
І ось заключний акт цієї драми.
Мало продати товар на Етсі в США чи Європу. Його туди треба ще й доставити. Або ж повернути покупцеві гроші.
Сьогодні пошта росії скромно бреше про довший, ніж звичайно, термін доставки посилок у США і Європу.
Ми ж розуміємо, що насправді вони їх доставити туди не можуть від слова зовсім.
Руські рукодєльніци й іже з ними в шоці. Ті, хто вчора шипіли, що вони “внє політики” і “мірниє люди”, сьогодні б’ються головами об рукодільні столи, але є шанс, що завтра підуть на протести.
Ні, не проти війни в Україні. А за те, щоб їм повернули їхній кусень хліба.
Зараз феєречно сиплеться середній руський клас. Який ні при чом. Він просто жив собі і в вус не дув.
І насамкінець.
Після початку війни американські покупці почали спеціально шукати магазини з України, щоб підтримати.
І серед росіян знайшлися ті, хто… взявся продавати українську символіку.
Залиште її собі. Вам ще нас зустрічати на красній площі.
Ласкаво просимо у ваше майбутнє, раша піпл.
Уже чутно вам, як голосно падає залізна завіса?
На фото – скріни з теми “шо дєлать?” і “хто віноват?” з інстаграм-пабліку однієї з етсі-консультанок у москві.