Жив собі глиняний Півник. Про якого ще тиждень тому ніхто не знав.
Ні, хтось таки й знав, але не широкий загал..
Хоча Півник мав славний родовід, ніс історичну пам’ять і був не без гламуру.
Але якби ще тиждень тому маркетологам, іміджмейкерам, політтехнологам і іже з ними сказали знайти символ національної стійкості духу й беззаперечної перемоги, вони навряд чи б звернули увагу на Півника.
А якби їм сказали вивести на політичний ринг суперника русской матрьошкє, яка засувенірила собою й український простір також, вони б запевнили, що побороти матрьошку неможливо в принципі.
І виявилися б неправі.
Коли психологи говорять про вихід із зони комфорту як крок до змін, то ніколи не мають на увазі війну.
Хоча саме війна, як ніщо інше, вириває нас з усіх комфортних зон.
Війна висмикнула Півника з його комфортного життя на кухонній полиці. Але не висмикнула поличку зі стіни. Хоча висмикнула стіну – з дому. А людей – з життя.
Хтось може в історії Півника просто бачити збіг обставин.
Але насправді це історія про вчинки і їхні наслідки.
Хтось старанно виліпив півника, хтось щиро купив півника, хтось дбайливо прибив поличку, хтось півника з любов’ю на поличку поставив…
У цьому ланцюжку подій не було жодного особливого вчинку. Просто кожен робився від душі. По-справжньому. Тому що тієї миті саме такого хотілося серцю.
Війна –воронка часу, в якій події розгортаються настільки стрімко, що за ним не встигає сам час.
І саме ця стрімкість оголює справжність. І вдаваність.
Вона зриває маски і піднімає на п’єдестал щирість.
Саме тому ми зараз, як ніколи, розуміємо, де справжнє, а де підробка.
І саме тому кожен наш вчинок, навіть найменший, має значення.
Бо він – завжди крихітка ланка в довгому ланцюжку вчинків, який в результаті надасть можливість мирному керамічному Півнику розправити дбайливо розписані глазур’ю крила, злетіти з кухонної полички й розклювати до останньої скіпки крикливу матрьошку. Щоб і на сувеніри нічого не лишилося.
Якби у вас ще сорок з гаком днів тому спитали, чи може традиційна українська майоліка перемогти невмирущу наглу матрьошку, ви що відповіли б?
Життя складається з див.
Дива ж насправді складаються з наших маленьких вчинків.
Тож просто щодня живімо так, щоб давати нашим Півникам шанс.

Фото з сайту http://www.golos.com.ua/