Мені завжди здавалося, що “жити, вірити, любити” – базові людські опції.
Але війна внесла корективи.
Доводиться докладати чималих зусиль, щоб могти жити, вірити й любити.
Олена Теліга жила, вірила, любила.
Я це знаю.
Але не знаю, як читатиму цю книжку. Бо знаю, чим все скінчилося. І не знаю, як в Ірен Роздобудько вистачило сил про це писати.
Книжку забрала сьогодні з пошти. Прочитаю – розповім, чи сподобалося. Або ж розповім, чи змогла дочитати історію про життя, віру й любов.