“А мост взял да и отщолкнулся”….

Русская народная сказка. Про кримський міст.
Який, за їхньою версією, не розвалився, а “атщьолкнулся”.
Бо так було задумано ще великими російськими зодчими: у разі вибуху міст не падає, а атщьолкується частинами…
У них там вже кільканадцять ракет теж атщьолкнулісь.
Летіли в Харків, но “атщьолкнулісь акурат нат Бєлґарадам”.
А тоді вони кажуть, що їхній “язик – баґат і маґучь”.
Ще б пак, бо яка ще мова називає речі ста одинадцятьма словами, щоб не говорити правду.
Це ми мости зводимо, будуємо, ладнаємо, палимо, руйнуємо, відновлюємо, стелимо… А в них вони атщолківаюцца і точка.
Мова облуди – в дії.
Коли нічого не лишилось більше, окрім полуди на очах й брехні на язиці.
Але якщо вони так уже увірували в святе атщьолківаніє, то хай уже й масква атщьолкнецця, чи шо.
І чим швидше, тим краще.