Слава Україні.
А всі стендапери й блогерки хай заткнуться.
Хотілося написати про це, коли загинула Яра, але стрималася.
Сьогодні мовчати не можу.
Бо країна контрастів – це про нас.
Країна контрастів, це коли дівчата з довгими косами гинуть на передовій, бо рятували поранених.
І коли дівчата з довгими косами отримують ордени, бо щось там для когось робили.
Це коли одні хлопці жартують про повістки, від яких втекли, бо не дурні.
І коли інші хлопці свідомо докурюють останню у житті цигарку, бо шеврон з Прапором – це святе.
Ми самі собі творимо кумирів.
І блогерів.
Світ соціальних мереж так влаштований, що користувачі своїми лайками й підписками дають життя умовним “ксюшам-манекенам-сашам-бо”.
У той час, як справжні – віддають життя за справжнє. Їм – не до сторіс.
Бо на війні нема часу на самопіар.
А в кого є, то той – не по-справжньому на війні.
Ми всі зараз на війні.
Але не всі – по-справжньому.
І не всі з тих нас, хто по-справжньому, доживе до Перемоги.
Але попри все:
Слава Україні!
І страшна смерть ворогам.

Автор колажу Нікіта Тітов