Директор видавництва Ніка-Центр справді не приховує своїх симпатій до Піночета і особисто обирав цю книжку для перекладу, передусім тому, що в праці Маріо Амороса біографія Аугусто Піночета відтворена майже по днях, з великою кількістю джерел і деталей.
Водночас важливо розуміти: автор не є апологетом Піночета. Але йому не вдалося (чи, радше, він не став) зводити складну історичну постать до одновимірного образу «монстра». У книжці постає значно складніша і суперечливіша фігура, саме тому її цікаво читати.
Це не маргінальне видання: книжка перекладена багатьма мовами і викликала дискусії в різних країнах. Вона цінна саме як докладна, джерельно насичена біографія, яка дозволяє читачеві скласти власне уявлення, а не отримати готовий ярлик. І водночас нікуди не зникає факт: судові процеси, звинувачення у порушеннях прав людини та вироки, пов’язані з режимом Піночета, є частиною історії і не підлягають запереченню.
Видавництво без жодної спонсорської підтримки профінансувало права, переклад і видання цієї великої (560 сторінок) роботи. Тому, перш ніж робити висновки, варто принаймні ознайомитися з самим текстом, а не з його спрощеним образом у чужих інтерпретаціях. Тому ні, ганьба не видавництву, а поверховим судженням людей, які книгу не читали, але засуджують.