Чи бачила я зоряний дощ Персеїд?
І бачила, і не бачила.
Бо спочатку бачила Юпітер. У нього такі класні смужечки.
Тоді червоний до крові Марс.
І трохи схожий на пельмень Сатурн. Потім – далеку галактику, номер якої одразу забула. І зрештою – зірку Арктур із сузір’я Волопаса, що мерехтіла просто над сусідською березою. Заради останньої – зірки, а не берези – я змусила сестру розвернути триногу її телескопа. Ну, щоб ви розуміли, розвернути комбайн у полі трохи простіше, ніж телескоп у грядках.
Ми витолочили огіркове огудиння й трохи помідорів і капусти.
Але то – нічого: нових насіємо.
Були б ми.
А також зірки і бажання, варті загадування у зоряний дощ.