Категорії Щоденник

Про букви і трагедії

Моїй мамі на очі навернулися непідробні сльози, як моя перша вчителька показала їй у моєму зошиті рядок моїх перших правописних літер ж.
Великих Ж. І маленьких ж.
Чи плакала мама від сміху, чи від горя – неясно. Але за деякий час вона плакала від відчаю, бо я і досі не змирилася із тим, що правописна літера Ж так складно пишеться.

У прописи однієї з моїх сестр набігали густі хмари разом із літерою “в”. Маленькою, тією, що пишеться з гачечком.
Ця безжурна “в” стала її карою небесною. Сестра завжди програвала їй правописний двобій, і тоді зошит ряснів оцінкою навіть не “хмаринка”, а “хмаринка, що плаче”.
Разом з хмаринкою плакала й сестра, але літері “в” з її гачечком це аж ніяк не помоглося.

Мені інколи здається, що навряд чи що може зрівнятися глибиною й невідворотністю із нашими маленькими правописними трагедіями…

About the author

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *