У прописи однієї з моїх сестр набігали густі хмари разом із літерою “в”. Маленькою, тією, що пишеться з гачечком.
Ця безжурна “в” стала її карою небесною. Сестра завжди програвала їй правописний двобій, і тоді зошит ряснів оцінкою навіть не “хмаринка”, а “хмаринка, що плаче”.
Разом з хмаринкою плакала й сестра, але літері “в” з її гачечком це аж ніяк не помоглося.

Мені інколи здається, що навряд чи що може зрівнятися глибиною й невідворотністю із нашими маленькими правописними трагедіями…