В одному з коротеньких листів брату Михайлу Леся захоплено описувала, скільки тут, у Берліні, можна дістати й прочитати чудових книжок! Книжок, заборонених в царській Росії.
Тож вона максимально використає час на лікарняному ліжку, щоб прочитати якнайбільше.

Вдумайтеся: 1899 рік. Росія послідовно й продумано забороняє на своїй території книжки. Йдеться не про політичні маніфести, а про історичну, філософську, світоглядну, економічну і навіть художню літературу європейської і світової ваги.

Імперія вже тоді знала, що знищити її може лише прочитана людиною книжка.

P.S. А ще Леся жалілася, як же соромно їй зізнаватися людям, що вона – піддана царської Росії.