До завтра

Уже два вечори поспіль я плачу над цією книжкою.
Бо це на книжка, а ін’єкції болю.
Обіцяю виплакати всі сльози до завтра. Щоб завтра просто модерувати розмову.
Спокійно й відсторонено.
Посилання на зустріч тут.
Вам не обов’язково приходити.
І не обов’язково плакати.
Просто знайте, що книжка ця – дуже класна.