У ліліях цих – нічого особливого. Окрім клумби, на якій вони ростуть. Бо клумба ця – на заправці. Ну, як на заправці: край траси – поле, у полі – вичовгані вітрами й дощем бочка й будка. У бочці тій – газ, у будці – сонний заправник, на даху будки – такий же сонний смугастий кіт. А перед цим усім – клумба. Велика й доглянута. Таких клумб – пошукати. Там лілій – оранжевих і білих – море. До них – океан ромашок. Дружні лави чорнорбривців. Кільканадцятеро садових соняшників. Рядочки матіол. І ще чимало іншого квітчастого багатства із невідомими мені назвами.

Напевно, це все, що потрібно знати про людський фактор. І про те, що багато що в цьому житті залежить саме від нас. Від кожного з нас.