3. У мене є акауант в інстаграм. На якому практично не викладаю фото. Просто підписана на безліч профілей відомих фотографів. І люблю інстраграм саме за доступ до неймовірних фото.

4. Я дуже люблю читати біографії фотографів. З усіх фотографів найбільше люблю фоторепортерів, а найменше – тих, хто фотографує маленьких дітей. Наприклад, фотографії Анни Геддес мені аж ніяк. Хоча вона й стала першою жінкою-фотографом, яку взяли до товариства Інституту професійних фотографів Нової Зелендії й надавали нагород за визнчані внески у фотомистецтво.

5. Якби я могла обирати фотомрію, то б загадала працювати фотографом National Geographic. На постійній основі 🙂 Хоча, якщо дивитися правді в очі, то реальніше було б таки мріяти писати для них тексти, раптом що 🙂

6. Був час, коли я заливала свої фотки на фотостоки – і (о, диво!) їх купували. З різних країн. Наприклад, фото сірої пісочниці у нашому дворі знадобилося комусь у Великій Британії. Можливо, їм просто бракувало світлин депресивних пісочниць.

7. Одного разу одне моє фото взяли на виставку (насправді я посилала кілька). Виставка була міжнародна 🙂 Я й досі пишаюся. На фото був Альф на смітнику. Справжній Альф на справжньому смітнику. Я йшла в магазин по хліб, а він там сидів. Неможливо було не сфотографувати. Відтоді я знаю напевно, що всі найкращі кадри (як і справи) робляться випадково. Головне бути готовим зловити мить. Ну, і бажано, не лінуватися носити з собою фотоапарат.

Зі святом усіх, хто любить роздивлятися світ крізь камеру фотоапарата. Нехай і непрофесійно. Але завзято й з натхненням.