Автор: Акуленко Аліна

А я чекаю на Ілона Маска. Розумію, що в нього багато роботи, але хіба довго – зганяти в Україну й назад? Йому необов’язково шукати каву у Львові. Бо Маска абсолютно точно і з великою радістю нагодують борщем будь-де в Україні. Там, де старлінк став зв’язком надії. Ми – не просто модна країна. І не просто […]

Мало того, шо вони зберігають труп на головній своїй площі, так ще копії трупа возять за собою. І мітять ним територію. Так безглуздо. І так гидко. Невже справді хтось вірить, що в цьому є якась загадкова душа? Культура вічного смороду, вічного сорому і вічних мерців. Image by Роман Распутин from Pixabay

Він пише, що війна забрала в нього лице. Й ідентичність. Я не знаю, про що він зараз. Бо до війни він марив радянським минулим і радісно постив цитати з тогочасних фільмів. Він пише про своє лице й ідентичність, і про те, що в нього більше немає дому, сина, дружини й собаки. У нього більше немає […]

Купила сьогодні першу від початку війни книжку. Просто тому, що моя улюблена книгарня перший день, як відкрилася. Просто тому, що не дозволю їм руйнувати мої звички. Просто тому, що так трохи легше. Просто тому, що дуже вірю в ЗСУ, Перемогу і диво.

Просто хай наступної весни фейсбук нагадає ще бодай щось, окрім війни

Минулої весни в “Ашані” продавали нарциси в горщиках. Попиту на них не було. Нарциси зів’яли, їх списали і викинули. Але своєрідно. Бо хтось витрусив з горщиків списані цибулинки й посадив по периметру газону. Не десь на центральній клумбі, а біля велетенських сміттєвих контейнерів на задвірках супермаркету. Кожен наш вчинок, навіть найменший, має значення. Навіть, якщо […]

Коли у Чернігові розстрілювали черги по хліб і воду, я молилася усіма молитвами, які знала, щоб моя сестра у цей момент просто була в підвалі. І сестра була в підвалі. Вона жила в ньому насправді не один день і не одну ніч. Чекала на синю бочечку з водоканалу, щоб набрати води. Спала у спальнику, гріючись […]

Затягана футболка й нечесані коси не воскресять тих, хто вже не з нами. Але зруйнують надію в серцях тих, хто з вами поряд. Це стосується цивільних. Переважно тих, хто нині живе у відносній безпеці. І чиє життя нині сповнене нехитрих мирних радостей. Але вони бояться в цьому зізнаватися, щоб ніхто не подумав, що з ними […]

Я вірю в цю весну, як в жодну іншу.

Глупої ночі у москві істерично заголосить сирена. Але скрєпні мізки не второпають, що тепер уже по-справжньому. Що півень уже проспівав «Добрий вечір, ми з України». І приніс на крилах привіт. А може, то був не півень. А гуси. Бойові. Спеціальні. Навчені у підпільних лабораторіях збивати крилами літаки. Хоча зранку ТАСС уполномочать заявити, що вакуумну бомбу […]