Автор: Акуленко Аліна

Була на Укрпошті, посилку відправляла. Дідусь заходить з паличкою. Питає з порогу: – Марка є? Операторка: – Ні. – Як це – ні??? – трохи не кричить. – Ні, вона є. Її надрукували. У нас нема. Ждем. – Добре, завтра прийду. За три хвилини вбігає чоловік. – Я тільки спитати, – захекано каже до черги. […]

UPD. Після розголосу заголовок переробили. Дякую усім, хто долучився. *** Щоразу від заголовків Української правди хочеться стрибнути в прірву. Бо якщо їм вірити, то нічого хорошого не було, нема і бути ніколи не може. А якщо й було, то точно не в нас. Але історія про історію власниці того самого Півника на шафочці, яка тримається, […]

Чи варто вже повертатися в Київ, питають. Запитання почасти універсальне і може стосуватися будь-якого міста чи містечка. Не знаю, чесно. Бо це – запитання, відповісти на яке можете лише ви самі. Хочете повертатися, бо у вас тут робота? Нагальні справи, які без вас не зробляться? Люди, яким без вас сутужно? Хочете повертатися, бо там, де […]

Жив собі глиняний Півник. Про якого ще тиждень тому ніхто не знав. Ні, хтось таки й знав, але не широкий загал.. Хоча Півник мав славний родовід, ніс історичну пам’ять і був не без гламуру. Але якби ще тиждень тому маркетологам, іміджмейкерам, політтехнологам і іже з ними сказали знайти символ національної стійкості духу й беззаперечної перемоги, […]

Є люди, яких підкорюють обставини. Обставини у їхньому житті складаються, – і все, що відбувається далі – ходіння навколо обставин колами. Днями. Тижнями. Місяцями. Роками. Без спроби розірвати коло. Або бодай трохи відхилитися від маршруту. Є люди, які підкорюють обставини. Обставини у їхньому житті складаються, і все, що їм доводиться робити далі – ухвалювати рішення, […]

Нові часи вимагають нових інстаблогерів. Ось вони, інфлюенсери нашого часу. Чернігівський Патрон. Можливо, не має гламурних фоток, зате має щирий і зворушливий інстапрофіль. Ніколи не агітувала за блогерів, а тут прошу: підпишіться на собачку. Бо він не просто войовничий песик Патрон, а ще й талісман чернігівських піротехніків. Яким нині не бракує роботи. Підтримаймо справжніх. Тих, […]

Це бузок. Сьогодні. У нашому дворі. Бо ніщо не зупинить перемогу, час якої настав.

Багато хто каже, що зараз не може випромінювати позитив. Терплячість. Виваженість. Що не може шукати світло в собі, в кінці тунелю чи по той бік вирви від вибуху. Що не може втопити біль, гнів, сум, ненависть ані в роботі, ані в турботі. Що не може склеїти розбите серце, зашити рани в душі, розвидіти побачене, розжити […]

Ніякої великої русской літератури немає.І культури – також.Це вигадка.Бо література, як і культура, – коріння нації.Її дзеркало. І її тло.Саме вона формує націю, її цінності й велич. І якщо умовні достоєвський з толстим сформували націю, яка усе, що вміє, це грабувати і розстрілювати, – то яка ж це велика література й культура?!А якщо ті, хто […]

Я сьогодні бачила фото, як везли в моє рідне містечко під жалобними прапорами наших хлопців. Вони повернулися додому назавжди. Їх везли через села. У нас там практично одна дорога – і все на північ. По ній зручно навпрошки було їхати танкам. Зручно – і недалеко. Їх везли отієї єдиною нашою трасою, що маршрутки їздять на […]