Сфера: життя культури і не тільки
Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
В осені так багато ніжності. Ніжності не весняної, безтурботної, легкої, від якої дзвенить у грудях. А ніжності тихої, спокійної, виваженої, вдумливої, осінньої. Ніжності, яка набувається з досвідом. Приходить з віком. І буває саме восени.
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Хтось постійно нарікає на життя. А хтось чіпляється за все, що може. Між цими двома крайнощами – безліч варіантів. Головне – не здаватися. Ніколи. А як вийде, то ще й принагідно прикрашати собою світ. Привіт усім оптимістам від кручених паничів
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
#тридцять_три_історії_про_любов Історія шоста Він до безтями любив кров’янку. Дивною тваринячою любов’ю, яка жодним чином не вписувалася у його сімейний анамнез. Бо жив з батьками на сьомому поверсі борщагівської багатоповерхівки і був єдиною дитиною в дворі, яку ніколи влітку не відправляли “в село”, бо одна його бабуся жила разом з ним, а інша – за два […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Якось непомітно минулися часи справжньої кукурудзи. Кому скажеш, що варити її було треба дві години, – засміють. Не кажучи про те, що у вересні її вже ніхто не варив. Бо навіть жменям солі було не під силу перебити борошнястий смак її вересневої старизни. І тут варто було би написати, що в дитинстві кукурудза була смачніша. […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Мені страшенно бракує репетицій параду. Схвильованих облич і океану зроблених нашвидкоруч світлин у фейсбучній стрічці. Непідробних емоцій. І не менш щирих сліз. Гордості сліз. Мені страшенно бракує відчуття наближення свята. Не внутрішнього мого відчуття, а того масового, всеохопного, коли розгортаються прапори з власної волі й серця мимоволі б’ються в унісон. Мене страшенно тривожить, як швидко […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Десять коментарів, які я так ніколи й не написала. Хоча хотілося 1. Яке жахливе фото. Краще б я це ніколи не бачила, а ви ніколи так не фотографувалися. 2. Якщо я полайкаю твій вірш, то помру від сорому, що хтось бачить мій лайк. Прошу тебе, тримай свої рими в собі. Бо ти наражаєш мене на […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Французький багет. Волоські горіхи. Італійські трави. Голландський сир. Величезний помідор з городу. Сонячна соняшникова олія. Трохи грубої, майже чумацької, солі. Так звучить найсмачніший український салат у серпні. І не кажіть, що він – не українська кухня.
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Гаряче сонце і прохолодні роси. Терпкі вишні й солодка малина. Бурхливі грози й тихі вечори. У липні минає маківка літа. І саме в липні починають бігти наввипередки з сонцем соняшники.
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
Боронити українську мову. Що може звучати ще більш абсурдно, ніж ця фраза? Особливо в незалежній і суверенній державі. Заборонити українську мову. Ось, що звучить ще більш абсурдно. Особливо в незалежній і суверенній державі. Як можна заборонити українську в Україні в ХХІ столітті? Та легко. Навіть Емський указ 2.0. не знадобиться. Головне, не робити це в […]
Read More Author
Акуленко Аліна
Posted on
Posted on
У мене в руках не просто бестселер New York Times. Це книжка, робота над перекладом якої привчила мене прокидатися о п’ятій ранку. Якщо врахувати, що перекладалася вона у жовтні-грудні, то йшлося насправді про підйом серед глупої ночі. Але, виявилося, і таке можливо. Навіть, коли ти не жайворонок анітрохи. Секрет був …. у каві. Бо головне […]
Read More
