Категорія: Щоденник

Я не мала на меті скупити всі книжки. На фестивалі я працювала. Тому книжки на фото купилися за принципом: бігла через містечок – ухопила кленовий листочок. Але мушу визнати, що це найкращий книжковий фестиваль, на якому я була. Він був зверстаний під дуже конкретну ціль: щоб ти просто міг прийти й купити книжку. Як захочеш, […]

Сьогодні начитала ось цю книжку. Не всю. На всю за раз голосу не вистачило. Працювала в сучасній студії. З чудовими режисерами. Насолоджувалася читанням і текстами. Це була робота над частиною великого проекту для незрячих і слабозорих. Мені приємно було долучитися. Працювати у студії. Переживати кожне слово й озвучувати кожну емоцію. Не повірите, але попри багаторічний […]

Уже два вечори поспіль я плачу над цією книжкою. Бо це на книжка, а ін’єкції болю. Обіцяю виплакати всі сльози до завтра. Щоб завтра просто модерувати розмову. Спокійно й відсторонено. Посилання на зустріч тут. Вам не обов’язково приходити. І не обов’язково плакати. Просто знайте, що книжка ця – дуже класна.

Знаєте, можна ж було у лютому 2022 року сісти й заплакати: та в нас влада корупмована, армія неозброєна, народ затурканий – нічого ми з російською навалою не зробимо. Вони нас переб’ють, як горобців. А Європа з Америкою висловлять спочатку глибоке занепокоєння, а тоді щире співчуття. І на цьому край. Війні й Україні. І знаєте, що […]

Слава Україні. А всі стендапери й блогерки хай заткнуться. Хотілося написати про це, коли загинула Яра, але стрималася. Сьогодні мовчати не можу. Бо країна контрастів – це про нас. Країна контрастів, це коли дівчата з довгими косами гинуть на передовій, бо рятували поранених. І коли дівчата з довгими косами отримують ордени, бо щось там для […]

Три дні мовчала, але більше – не сила терпіти. Розкажу Було це років з десять щонайменше. А то й більше. Приходила до нас на тодішнє Українське радіо шкільна екскурсія. Клас п’ятий-шостий. І вже прямували школярі до виходу, коли назустріч… попався їм сам Іво Бобул. Стомлена шкільна екскурсія враз пожвавилася, загиготіла, почала штовхати одне одного: дивись, […]

У дописі згадаю ті, які зачепили за живе і втрапили в топ. Кожна по своєму лишила слід. Отож, три книжки Крістін Генни – «Соловей», «Велика глушина» і «Чотири вітри». Глибокі, трохи важкі, насичені і такі, що не залишать байдужим.

Світло два дні не вимикають. Але щоб не сполохнути таке маленьке диво, спускаюся сходами пішки. На дворі в очі вдаряє сонце. У повітрі звучить весна, в кишені – телефон. Цей звук не сплутати з жодним іншим. Так надривається лише повітряна тривога. Десь злетіли їхні літаки. Чи вийшли кораблі. Чи вилетіли шахеди. Чи ще щось. Бо […]