Категорія: Щоденник

Бути дипломатом на арабському Сході – це челендж. Як-то кажуть, два пишу, три на ум пішло. Саме тому так важливо підібрати правильний дипломатичний аргумент для країни перебування. Укрaїнські міста в руїнах – Бейрут в руїнах. Пісня-плач легендарної Файруз – “Мелодія” Мирослава Скорика. Чудовий дипломатичний аргумент. Дякуємо Станіславу Литвинову за реалізацію ідеї Посла України в Лівані […]

Надворі дощ. Я п’ю гарячу каву на балконі. Якась жінка у будинку напроти розвішує прання, а потім повертається і махає комусь рукою. Я раптом розумію, що мені. Обережно махаю у відповідь. Мені навіть здається, що вона усміхається. Але насправді так далеко не роздивитися. Двірник обережно вивільняє з торішнього листя на клумбі первоцвіти й пагони тюльпанів. […]

На імпровізованій ятці просто неба продають свіжі редиску й огірки, зелену цибулю і якусь дуже радісну зелень. Якби до війни, то би точно купила, і було б свято першого весняного салату. Але ресурси – не бездонні. І словосполучення «панські витребеньки» за місяць набуло зовсім іншого змісту. Як і слово «війна». Яке з абстрактної страшної загрози […]

Дикі цикламени на фоні Бейрута. Килимом устелили низькі гори. Їх так багато, що я дозволила собі зібрати для вас букетик: Геть зі стрічки меми! Хай живуть цикламени!

Час мовної толерантності збіг тієї миті, коли в наше небо шугонула перша їхня ракета. Роками я соромилася виявляти агресію до тих, хто говорив зі мною в Україні російською. У всіх у них були поважні причини. А я всім кланялася: та ви спробуйте українською, та це нескладно, та у вас точно вийде. Але сьогодні я знаю: […]

росія отруює все, чого торкнеться. Не завдаває собі клопоту змінюватися, а просто обляпує багном і гниллю усіх, хто опинився поруч. Щоб потім тицьнути – “самі такі”. Ні, не такі. І доказ тому – виступ Олександри Назарової та Максима Нікітіна Чемпіонаті світу з фігурного катання. Які каталися без підготовки, без костюмів, але неймовірно красиво. Каталися в […]

Моя французька невістка. Дафнуся. І сьогодні – наступний шматочок її імені: Дафне-Елеа-Шанталь-Уґет (Daphné Éléa Chantal Huguette). Інженер авіації і космосу, пілотесса, відсьогодні – власниця скутера, який вона назвала… КОНОТОП!!!! Тепер вона моя конотопсько-французька невістка. До речі, цілком в традиціях моєї родини: моя бабуся по батьківській лінії – випускниця Конотопської гімназії для дівчат (до революції 1917-го). […]

Після перемоги починатинемо наше життя спочатку, говорячи метамовою фольклористів та антропологів, заново творити світ, символом якого є древо життя. Оцей фрагмент іконостасу 18 століття, зробленого дамаськими різьбярами із горіхового дерева для церкви святого Миколая, що знаходиться на території мелкітського монастиря святого Іоанна (Хиншара-Шуейр), якнайкраще ілюструє українську колядку, де йдеться про творення світу: Як то було […]

Коли фашисти у Другу світову війну окупували Україну, вони фізично не могли відновити навчальний процес німецькою мовою. Могли хоч закидати Україну німецькими підручниками. Але почати викладати у школах незрозумілою населенню мовою – не могли. Мова – це не лише зброя. Але ще й фортеця. Вона захищає нас і наші кордони. Говорити однією мовою з ворогом […]

Кота звали Чоні, і він був паскудник. Пудив Марусі у тапки. А коли вона натовкла його мордою в калюжу, мстиво нагидив у ліжко. Точніше в постіль на дивані, де Маруся спала. Уже третій місяць вона жила у брата з родиною. Розкладала товар на полицях у супермаркеті, шукала окреме житло й старалася не прибити паскудного кота. […]