Читачі-слухачі аудіокниги “Вугледар-2099” питають: чому в другій та третій частинах роману так багато залізничної тематики: старий тюнінговий локомотив “Броненосець Потьомкін”, внутрішня залізниця Заводу імені Ілліча, екстремальні пригоди залізничника-нелегала в країні “Комзомолії”?

Відповідаю: мій прадід був машиністом паровоза (а тоді це була інженерна спеціальність, працював у білих рукавичках і щомісяця приносив додому стопку золотих монет як зарплату), а потім начальником залізничної станції Ворожба, а в часи розквіту цукрової промисловості в Україні це була ключова станція. Також мій дід (зять прадіда) все життя пропрацював кореспондентом газети залізничників “Гудок”. От саме і тому.

На фото: мій прадід Матвій Токмачов у формі залізничника з дружиною та дітьми