Категорія: Щоденник

Це – Ольґа Смірнова. Російська балерина. Про яку пише ВВС. Бо Ольґу нарешті осяяло прозріння, і вона заявила, що “проти війни усіма фібрами своєї душі”. Після чого залишила росію, щоб приєднатися до нідерландського національного балету. Який прийняв її одразу й з гарячими обіймами. Тепер вона красиво танцюватиме в Європі. А це – Артем Дацишин. Артист […]

Так ми ж його не обирали, кажуть вони. Замість нас обрали. Знаєте, у нас теж хотіли були замість нас обрати. Не без вашої допомоги, до речі. І тому в нас є тепер Небесна Сотня. Ну, зате ж у вас же нема диктатури, кажуть вони. Звісно, немає. Бо ми йшли з дерев’яними щитами проти снайперів, і […]

Герасим втопив Муму. Щоб стати класикою російської літератури. Яку чомусь називають великою. Якби це була класика літератури української, то Герасим втопив би не Муму, а бариню. Або не втопив, а підпалив. Ви ж пам’ятаєте Миколу Джерю? Панський осавул підняв руку на Нимидору, його дружину. І Микола підпалив панські скирти. Відчуваєте різницю? І Герасим, і Микола […]

Саме тому, ви можете говорити мовою, якою вам говорити комфортно. До якої звикли. Якою завжди говорите з рідними. І якою в біді кличете маму, скільки б років вам не було. Але, прошу, коли говорите до мене, – не говоріть російською. Бо тим самим щоразу встромляєте ножа мені у серце. Не тому, що я ненавиджу або […]

Хай вони там собі хоч показяться, а нам яке діло! Наша велич не залежить від їхньої меншовартості. Ми – величні, бо ми – нація. А не тому, що вони на нашому тлі паскудні й мізерні. Наші здобутки вартісні собі по собі. А не в порівнянні з їхніми поразками Ми самодостатні. Нам не треба стверджуватися за […]

Мені байдуже, чи будуть у них бігмаки, лабутени, туалетний папір і долари. І не хочеться чути жодного слова ліберальної маячні про примирення і провину десь у темних надрах їхніх гнилих душ. Просто хай вони прокидаються в їхніх пітерах і москвах від надривних сирен тривоги. Хай живуть у холодних підвалах без води, їжі, світла, тепла, зв’язку, […]

Я не приїду до тебе сьогодні. Хоч ще два тижні тому збиралася. Вибач, у мене тут все дуже змінилося. Сплю в одязі, молюся на ЗСУ, навчилась прощатися і не прощати. Вибач, Тарасе. Я не приїду. Ні сьогодні, ні завтра. Мені бракує хоробрості навіть виходити з дому. Найстрашніше стає вечорами. Коли з темряви прилітають їхні літаки […]