Автор: Акуленко Аліна

Журналістка, письменниця, перекладачка. Кандидат філологічних наук.

About the author

Журналістка, письменниця, перекладачка. Кандидат філологічних наук.

Categories Щоденник

Про кукурудзу та ейджизм

Author Акуленко Аліна Posted on Posted on
0

Найбільший злочин проти кукурудзи – почистити її звечора, щоб варити зранку. Так вважала наша бабуся. Не знаю, у чім тут секрет, але наламані звечора качани завжди чистилися лише зранку, безпосередньо перед тим, як вирушити варитися у піч. А нам так хотілося чистити кукурудзу – обдирати з шурхотом з боків кукурудзиння й обережно витягати кукурудзяні коси […]

Read More
Categories Щоденник

Про бабу Василину

Author Акуленко Аліна Posted on Posted on
0

Вона не доводилася нам родичкою – баба Василина. Просто жила поряд. Разом із котом Мурчиком, собакою Бєланчиком і коровою Лискою. Утім, Лиски у людей водилися масово. Та й Мурчиків у селі не бракувало. Але що було у баби Василини, чого не мав ніхто, – це сад. Росли у ньому яблука, крізь які, як дивишся на […]

Read More
Categories Щоденник

Про підміну понять

Author Акуленко Аліна Posted on Posted on
0

Варто в її присутності сказати “член”, вона шаріється аж до коренів довгих русих кіс. І одразу перепитує із агресивним притиском: – Ви хотіли сказати членкиня? Їй десь за двадцять п’ять. Здобуває вже другу вищу. Очі – на півобличчя. І такі ж – на півобличчя – окуляри в стильній оправі. Тонкі пальці, довгі коси. А в […]

Read More
Categories Щоденник

Про каву

Author Акуленко Аліна Posted on Posted on
0

Мене треба десь почекати. Тож влітаю у першу кав’ярню й замовляю першу-ліпшу каву. Усе що цікавить мене – лише столик і право посидіти за ним хвилин із сорок. Беру каву, сідаю, втуплююсь в книжку, роблю ковток і … завмираю. Це божественно. Якщо можна так описати каву, в якій гостра гіркота і ніжна м’якість злились в […]

Read More
Categories Щоденник

Про силу любові

Author Акуленко Аліна Posted on Posted on
0

Любов не прирівнюється до звички. Але за звичкою думаєш уранці: “Ой, я не подзвонила…” А тоді одразу: “Ой, та вже нема кому…” І між першим і другим “ой” – болюча вічність, упродовж якої мозок борсається у круговерті спогадів: від радісних і до печальних. Але це твій вибір – що саме згадати. Біль, сум, невимовну тугу, […]

Read More
Categories Обличчя

Програма “мама”

Author Акуленко Аліна Posted on Posted on
0

Хештег #яжемать і жарти навколо нього – винахід наших часів. Вона ж стояла біля витоків “яжемать” філософії. І не просто стояла, а тримала її обома руками, а що не вміщувалося в руках, закинула собі на плечі й спину. Вона стала тією матір’ю, яка породила нову епоху. Хоча насправді не стільки переймалася епохою, скільки тим, щоб […]

Read More
Categories Щоденник

Життя…

Author Акуленко Аліна Posted on Posted on
0

Життя з таких простих речей складається. Із молодої картоплі, наприклад. Із картоплі з тоненькою шкіркою, яку треба зчищати гострим кінчиком ножа. Картоплі, що пирскається соком так, що аж крутить у носі. Картоплі, що лишає на пучках коричневі плями. Звареної цілою, присипаної зеленню, сіллю і трохи олією. Картоплі, як у дитинстві. Коли дні тривали так довго, […]

Read More
Categories Щоденник

Про Анну

Author Акуленко Аліна Posted on Posted on
0

Жила собі Кітті. На прізвище Щербацька. Була княжною. Прийшов їй час виходити заміж. Їй пошили гарні плаття й повезли на бали. Танцювала Кітті добре. Каталася на ковзанах. Була гарненька. І почав за нею упадати Левін. Статечний – і поміщик. Із лісами, полями і кріпосними. І все було серйозно. Аж поки не з’явився Вронський. Молодший, багатший, […]

Read More
Categories Щоденник

Теорія сестерства

Author Акуленко Аліна Posted on Posted on
0

Сестрами не народжуються. Ними – стають. Це – довгий шлях і невтомний труд. Звісно, шанси подолати його зростають, якщо мати спільних маму, тата, а над головою – спільний дах. Але не кожному це стає в поміч. Сестри – це стан душі, коли за сестру – у вогонь, і воду, а також разом навприсядки танцювати під […]

Read More
Categories Щоденник

Про вік

Author Акуленко Аліна Posted on Posted on
0

Не можна бути вічно молодим. Кожному із нас судилося дорослим стати. І це стається не тоді, коли отримуєш свій перший паспорт або диплом, або уперше сідаєш у літак, щоб наодинці із самим собою перетнути свій перший справжній кордон. І навіть не тоді, коли разом із прізвищем змінюєш паспорт. Чи вклеюєш у старий – чергове фото. […]

Read More