Автор: Акуленко Аліна

Це зі мною таке вперше: розфрендила одного чоловіка. Гарний чоловік насправді. Тверезий погляд. Філософські концепції. Жодних рожевих окулярів. Раціональний конструктив. Ось тільки пише – через слово матюччя гне. Таке враження, ніби у мові тотальний брак слів для висловлення найглибшої глибини його глибоких думок та емоцій. Чи начебто це якось увиразнює його думку. Доносить лемент його […]

У ліліях цих – нічого особливого. Окрім клумби, на якій вони ростуть. Бо клумба ця – на заправці. Ну, як на заправці: край траси – поле, у полі – вичовгані вітрами й дощем бочка й будка. У бочці тій – газ, у будці – сонний заправник, на даху будки – такий же сонний смугастий кіт. […]

У мене з риболовлею склалося так собі: я перестала її любити років в одинадцять. На грунті раптового усвідомлення безперспективності життєвих перспектив черв’яків кільчастих. А було усе так. Ми з татом нарили черв’ячків й заховали їх у холодильник. У баночці. Але вони не мали задихнутися. Тому в баночці були дірочки. Через які вони вилізли у холодильник. […]

Я розкажу вам, як. Бо це швидко і смачно. Але не корисно. Тому, якщо від слова “майонез” у вас смикається око й руйнується система харчових цінностей, прошу – далі не читайте. Якщо ж ви вже читаєте далі, то вам знадобляться кабачок, помідори, хліб, сіль, олія, часник. Можна зелень. Але її відсутність жодним чином на готовій […]

У наших широтах було б правильно звести пам’ятник Колумбу. Із відром і заступом в руках. Щоб стояв і дивився на безкраї картопляні лани. Або якщо не Колумбу, то тому з ботаніків його експедиції, хто вирішив привезти картоплю у Європу. Нехай і для того, щоб спочатку вирощувати її на клумбах, а не на городах. Бо світські […]

Як же плаче небо. Безутішно. Густим холодним дощем. Я кажу йому: – Не плач. Будь ласка, припини. Бо у мене – мокрі ноги. Мокрі плечі. Мокрі коси. Бо моя парасолька лишилася вдома. А моє сонце – нині за хмарами. – Я не можу не плакати, – каже мені небо. – Мої хмари важкі й сірі. […]