Категорія: Слова

П’яту книжку з серії романів про Корморана Страйка й Робін. І це вперше за останні років двадцять, коли я думаю, що ж я робитиму, як дочитаю її до останньої крапки. Чи є життя після книжок Роберта Ґалбрейта 🙂? Я не планувала купувати всі п’ять книжок. Ба – більше: першу купила випадково. Того історичного дня я […]

Рівно місяць тому у Львові я презентувала книжку. Напевно, не дуже логічно розповідати про презентацію аж через місяць. Але цей місяць був сповнений щоденної, натхненної і виснажливої роботи над іншим проєктом.

Моя читанка сьогодні про «читанку» Галини Новосад «У світі книг» (упорядник Андрій Любка). Я була шокована, проґуґливши ім’я авторки і дізнавшись, що насправді вона керує успішним бізнесом, який колись називали (та що й гріха таїти, – і сьогодні також називають) чоловічим. А я ж уявляла її професійною читачкою! Я так давно чекала на таку книгу, […]

Що є спільного між словами: Баунті, Науковець, Радянський Донбас, Свобода, Франик, Михайлович, Амбре, Ребекка, Примара, Вега-2, Вега-3, Принцеса, Лель, Північно-Західний, Принцеса Софія, Баварія, Хасан, Леманн? Так, це назви різних суден, про які йдеться в “Морському збірнику, 2019-2020”, укладеному Антоном Санченком.

Кінець 1970-х–початок 1980-х, Київ, Жовтий корпус – це престижне місце, центр української освітньої гуманітаристики. Тут був філологічний, романо-германський, міжнародний факультети і факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (так він тоді називався). У цей час я тут вчилася на філологічному. Будучи (з різних причин, переважно особистих) не дуже задоволеною своїм студентським життям, я сьогодні надзвичайно […]

Коли я лише починала невісткувати в Галичині, то мої перші відвідини села Дуліби Стрийського району оберталися для мене комунікативними тортурами: “А шо він сказав?” – “А шо вона сказала?” – перепитувала я свого чоловіка так, щоб не почув мій покійний нині свекор Іван Васильович, бо після його фрази “Як-то ти – “не зрозуміла”? То ти […]

Тепер можу зізнатися: другу хвилю карантину 2021 я провела оригінально. Присвятила її перекладу книжки про те, що буде, коли карантин скінчиться. Не саме цей карантин, а карантин в принципі. І чи скінчиться він коли-небудь взагалі. А якщо так, то чого нам усім це коштуватиме. Перекладати це було моторошно. Ніщо нормально не працювало, ніхто не знав, […]

Тепер у мене є книжка, яку можна (і бажано) читати дуже вузькому колу осіб. Напишу, кому саме. А ви вже вирішуйте, чи ви до нього належите. 1. Авторам різних текстів. Не письменникам, а авторам загалом. Бо коли автор поставив у тексті крапку, це означає, що робота над текстом лише починається. І справа не лише в […]

Найкраща книжка про сестер forever. І мені складно до цього речення ще щось додати. Ну, хіба що, що якби я коли-небудь захотіла написати книжку, то хотіла б, щоб вона була, як ця. Не її близнючка, але рідна сестра. Ми посварилися з сестрами у вайбері, поки я її читала. Бо не могла зупинитися і слала в […]

Ірина Дмитришин (Iryna Dmytrychyn) – перекладачка, науковець, завкафедрою українських студій INALCO (Інститут східних мов та цивілізацій, Париж), промоутер української літератури у Франції, неодноразово запрошувалася перекладачем до знакових політичних постатей сучасності. Завдяки її перекладам франкофони читають твори Оксани Забужко, Марії Матіос, Сергія Жадана, Софії та Юрія Андруховичів, Андрія Кокотюхи… 0:10​ Трохи інформації про інститут, в якому […]