Автор: Акуленко Аліна

День братів і сестер сьогодні. У нашій мові вони мисляться окремо – брати й сестри. В англійській же – siblings. Сини й доньки батьків. Для мене ж сьогодні – День сестер. Думаю, що нічого кращого за сестер батьки і не могли придумати, якщо мали намір мені щось подарувати. Бо сестри – це не лише спорідненість […]

Справжніх історій про справжнє щастя так мало, бо по-справжньому щасливі люди про це не пишуть. Не тому, що бояться зурочити. А тому, що не мають потреби. Щасливі по-справжньому люди не потребують підтвердження свого щастя. Його унаочнення. Стороннього визнання його справжності. Оцінок третьою стороною рівня його щасливості. Щасливим людям не потрібні ні свідки, ні судді. Щасливі […]

Я переписувала цей текст тричі. Перший варіант був про корпоративну культуру і вміння цінувати людей. І мені аж самій стало скучно від його штучності. Другий – про те, як прокидаються вікна в будинку навпроти. Бо коли треба здавати черговий переклад, я встаю так рано, що про це навіть згадувати боляче, а не те, щоб писати. […]

Нема насправді в нас жодних суші. Бо суші – не наш архетип. Важко бути водоростями і рисом в культурі, яка сягає корінням буряка і сала. Хоча не можна ось так категорично відкидати спорідненість між суші і салом, бо кожна кухня народжується з людських емоцій Людині властиво їсти, щоб тамувати біль. Людині властиво їсти, щоб ділитися […]

Мова – для суспільства, як ложка до борщу. Борщ – він сам по собі борщ, але спробуй з’їсти його без ложки. Хтось їсть борщ ложкою, хтось з миски хлебче, хтось – руками. Дехто лізе в миску з борщем чужоземною ложкою. А хтось кожну ложку борщу отруює докорами. Не так, мовляв, їси, на так. І найсмачніший […]

– Була у мене маленька сучечка, двадцять годов прожила, а перед новим годом пропала. Дядько сказав це до всіх і водночас ні до кого. Сидів, стискав між ніг картату сумку і дивився крізь брудну шибку, як на автобусній платформі бігає мокре цуценя. Цуценя було вокзальне, нічийне й задрипане. У надії поснідати тицялося брудним носом у […]