Автор: Акуленко Аліна

Мені, щиро кажучи, не дуже віриться, що люди читають для розширення світоглядних обріїв, підвищення грамотності, самовдосконалення і таке інше. Бо особисто я в ім’я таких високих матерій хіба що конспектувала б, не читачи. І то – за грубі гроші. Як на мене, то читають люди з інших причин. Бо це: 1. Чудовий спосіб відволіктися від […]

Він зараз модний. У сенсі: модний як дискусія. Бо як явище він існував завжди. А тепер згадайте (лише дуже чесно, можна не вголос, а мовчки): коли ви ходили до школи, на чиєму були боці? Бо навіть якщо ви не належали до тих, хто цькував, і вам пощастило не опинитися серед тих, кого цькують, ви все […]

З віком ми стаємо важчими. У всіх сенсах буття – важчими. Хоча візуально більше помітна вага тілесна. Тому уся увага – як і боротьба – дістається їй. Так, ніби перемога над вагою знаменуватиме повернення юнацької легкості з її простими рішеннями, коли перетягла аптечною гумкою нечесані коси – і вже королева. Вага краси не визначається вагою […]

Ну, все: гарбузовий сезон оглошую відкритим. Із гарбуза можна й треба готувати будь-що: варити кашу, запікати великими шматками в духовці, додавати у салати, сушити тоненькими скибками у сушарці, робити солодку начинку у млинці й пироги, смажити у тісті й без тіста і просто їсти сирим, як яблуко. Але я набільше люблю гарбузовий суп. Варите бульйон […]

Мені подобається значення декотрих слів. Не так значення, як порівняльний аналіз. Бо він розставляє крапки над багатьма І. Зокрема й над культурно-стереотипними. Ну, ось, наприклад, що таке “шлюб”? Якщо оминути підводні камені різних змін, яких зазнало це слово, то все дуже просто: шлюб – це то що стоворилося “зі слюбу”, тобто з любові. А що […]

Ми їмо яблучний пиріг, і я запитую племінницю-третьокласницю: – Ну, які у вас цікаві уроки? – “Я у світі”, – поважно каже та. – І про що вчите? – відкусую шматок пирога і думаю, що треба спитати у сестри рецепт. – Про людську сутність… – Про що? – Про людську сутність. Ну, що таке людина. […]

#мої_помилки У мене нарешті дійшли руки почитати коментарі під текстом про “мої улюблені помилки”. І надумалося написати також про улюблені помилки коментаторів. 1. Коли хтось являється. Не уві сні, як у безсмертного Івана Яковича (чого являєшся мені у сні?), а являється братом, сестрою, депутатом чи шефом. Він являється моїм директором. А вона являється моєю шефинею. […]